ТОЛЕРАНТНІСТЬ 

(підтримка один одного і себе під час війни)

«Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та 

іншими ідеями»

      Толерантність не тотожна дружбі та любові. Зазвичай ми дружимо з тими й любимо тих, хто має такі самі погляди, як у нас і є близьким нам за духом. А толерантність – це вміння приймати те, що з нашими поглядами не збігається. Не погоджуючись і дискутуючи з чужими поглядами, маємо розуміти їхнє право на повноцінне існування, подібно до наших поглядів і переконань. Таке не завжди легко вдається навіть дорослим. 

     Чи потрібно розвивати в собі толерантність? Очевидно, так. Особливо під час війни. Кожен проживає війну по-різному. У кожного свої емоції, потреби та переживання. Але є те, що нас об’єднує — бажання перемогти, зберегти психіку та жити у вільній, незалежній Україні.

     Як зберегти стосунки? Відповідь проста – не топіть один одного. Підтримка — запорука щасливого життя. Без зайвих слів та емоцій, тримайте один одного за руки та повторюйте: “ Я поруч. Я тебе чую та підтримую.” Повірте, ці слова є найважливішими та найпотрібнішими у теперішній час. 

     Світ різноманітний і, розвиваючи  толерантність до проявів інакшого у поведінці, зовнішності, переконаннях людей, ми допоможемо собі ставати гнучкішими у спілкуванні. Це поглибить  емоційний інтелект (уміння зчитувати і розрізняти почуття та емоції інших людей), соціальний інтелект (уміння розрізняти й адекватно оцінювати поведінку інших людей), комунікативні навички (уміння порозумітися та знаходити компроміси) та й загалом сприятиме утвердженню таких рис, як людяність і доброта.

Отож, розуміння того, що таке толерантність, є вкрай важливим знанням для кожної людини. Така обізнаність формує нашу поведінку в соціумі, наші судження та дії стосовно інших. Це наша соціальна компетентність. І вона важливіша за решту всіх компетентностей, разом узятих, адже ким би ми не були, які б цілі перед собою не ставили і чого б не досягали, ми усі живемо серед людей. І ще варто пам'ятати одну істину: діти переймають правила соціальної взаємодії від дорослих. Тому, перш ніж висловити судження про когось чи вчинити дію, що зачіпає чужі інтереси, поставте собі запитання: чи хотіла б (хотів би) я, щоб моя дитина вчинила так само?