Як зрозуміти, що дитині зарано йти до школи:

Першокласник сьогодення і першокласник в минулому – різні поняття. Тому, щоб адаптація до школи проходила успішно і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ.

Нерідко можна почути таке: «Наш хлопчик до школи вже вмів читати та рахувати, був дуже обізнаним. А сусідського, скільки не вчили, все в одне вухо влітало, з другого вилітало. І ось через два роки навчання наша дитина приносить найнижчі бали та купу зауважень, а сусідський — майже відмінник. Як це?» Висока ймовірність, що в першої дитини не було шкільної зрілості, а в другої — була. Тож перше, з чим доведеться змиритися батькам: знання, звісно, корисні, але вони не є показником зрілості дитини. Річ, переважно, у фізіології: у якому стані організм дитини, зокрема нервова система.

Якщо ж дитина піде до школи раніше, ніж дозріє до цього, то не зможе продемонструвати весь потенціал. Здавалося б, що поганого в школі? Хай навчається та дозріває одночасно. Але за цей час в учня може сформуватися репутація непосидючого, нетямущого, до нього ставитимуться упереджено. Або ж він сам звикне до навчальних невдач, тож бажання вчитися зникне.

Чому тести застаріли

Є класичний тест Керна-Йірасека, що використовується вже близько тридцяти років для з’ясування шкільної готовності дитини. Саме його зазвичай використовували на співбесідах. Він складається із завдань на кшталт: намалювати людину, скопіювати літери, правильно розмістити точки в зошиті, відповісти на запитання з логіки. Утім, фахівці стверджують, що тест вже втратив актуальність.

По-перше, зрілість сучасних дітей, які виросли «з гаджетами з колиски», має інші показники. У завданнях має бути більше опори на зорові канали сприйняття інформації. По-друге, ці тести були розроблені для дітей 7-8 років, у яких провідна діяльність — навчання. А програма вимагала слухати та наслідувати вчителя. У Новій українській школі дитині доведеться брати участь у проектах, діяти та пізнавати щось в ігровій формі. До того ж для шестирічної дитини провідна діяльність — гра. І це враховано в НУШ, але не враховано в застарілих тестах. Тож випробування мають перевіряти не те, чи здатен майбутній учень акуратно писати прописи та копіювати, а наскільки зріло він може грати чи робити висновки з власної діяльності.

Які показники шкільної готовності до НУШ?

1. Зріла гра.

Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Білосніжки прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі?

2. Фізіологічна зрілість.

Філіппінський тест — один з головних критеріїв «шкільної зрілості». Потрібно попросити сина чи доньку доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Результат досить точно відображає ступінь зрілості організму. Другий тест — на координацію рухів. Дитині треба одночасно правою рукою погладити себе по голові, а лівою — поплескати по животу. Фізіологічна зрілість — важлива, і цей показник не обдуриш. Організм повинен бути готовий витримувати певні розумові та фізичні навантаження. А якщо цього ще немає, дитині доведеться в школі працювати на межі перевтоми.

3. Опосередковані пам’ять та увага.

Чи здатна дитина керувати пам’яттю та увагою? Чи може вона вивчити віршик не мимоволі, а цілеспрямовано? Або утримувати увагу на одному предметі? Від того, як повноцінно починають працювати лобові ділянки кори головного мозку, ці процеси стають опосередкованими, виборчими, довільними. Розвивається логічна пам’ять.

4. Абстрактне мислення.

В активній мові дитини має з’явитися чимало узагальнюючих слів. Найпростіший приклад: майбутній першокласник може вже про щось розмірковувати, щось порівнювати, узагальнювати, не маючи цих об’єктів у полі зору.

5. Самообслуговування.

Якщо дитина не навчена самостійно їсти чи одягатися, у школі ці проблеми створюватимуть додатковий стрес. Того ж прагнення до самостійності, автономії свідчить про те, що малюк налаштований дещо відокремитися від батьків. Він принаймні не почуватиметься без них у класі безпорадним та не проситиметься додому. Але не треба цей пункт перебільшувати. Якщо дитина не може самостійно зав’язати шнурки — це не привід залишатися вдома на рік, досить буде купляти взуття на липучках, які вона вміє застібати. Якщо проблема з ґудзиками — хай куртка буде на блискавці.

6. Комунікаційні навички.

Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в нові колективи, варто ще до школи навчити її цього. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і пояснювати свої потреби. Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі.

Чому «зріла» дитина може бути не готова до школи

Окрема проблема: частина дітей з достатнім рівнем шкільної готовності не хоче вчитися і робитиме це на низькому рівні. Чому? Причина — негативна мотивація до навчання в школі (її фіксують у кожної 20-тої дитини зі шкільною готовністю). Наприклад, не хочеться розлучатися з батьками чи бабусею, якщо не відвідувала дитсадок, боїться невідомого. Або ж батьки чи старші брати та сестри казали, що школа — то нудно, важко, часто сварять та соромлять. Тож треба подбати ще й про психологічну готовність, мотивувати до навчання. Неправильна мотивація: бо це треба батькам, бо вчитися — «це як робота» бо вже виріс. Найкраща мотивація першокласника: у школі цікаво, а те, що вивчаєш там, — корисно.